Фото

RedTram.com

bigmir)net TOP 100

Наша кнопка

Княже Місто


Партнери

Культурний фронт

Ніякої Великої Вітчизняної війни ніколи не було, - Віктор Суворов

Історик Віктор Суворов нагадує, що таку війну вигадав Сталін, щоб приховати всі злочини СРСР на початковому періоді Другої світової.

 ТЕРОР - СПОСІБ РОТАЦІЇ ДЛЯ ДИКТАТОРІВ

- Я читаю розділи з Вашого нового роману «Змееед», про інтриги та чистки у спецслужбах Росії. Раніше ви писали, що за допомогою терору Сталін очищав і партію, і армію, і це нібито можна вважати своєрідним позитивом. По-вашому, такий терор справді зберігав боєздатність збройних сил?

- Після того, як я видав "Криголам", відразу ж посипалися такі питання: як це Сталін міг готувати напад на Німеччину, адже він же знищив великих, могутніх полководців, там такий Тухачевський був, такий він геніальний, там був такий Якір геніальний. І такими закидами намагалися спростувати "Криголам", тому мені довелося зайнятися цим питанням. Я вивчив те, що було до Другої світової війни в Радянському Союзі. Я дуже серйозно вникав у ці роки - 1934-38. Вивчав, що там відбувалося і чому. І коли у мене з'явилися якісь хороші документи, я написав книгу під назвою "Очищення", про те, як Сталін чистив НКВС, чому він чистив Червону армію. А іноді у мене є дуже хороший матеріал, але немає документальних доказів, я не можу читачеві своєму сказати: ось це взято з такого документа, з такого і такого. Тоді я викладаю те ж саме, але у вигляді повісті або роману і пишу на початку: "Не вірите - прийміть за жарт", - от і все. Вже самі вирішуйте, наскільки це правда, наскільки вигадка. У мене є такі документальні книги як "Самовбивство", "Очищення", "Свята справа", "Криголам", "День М". Але є і художній або малохудожній вимисел, це вже вирішувати читачеві.

Чи були необхідні оті постійні чистки? Так, з моєї точки зору, абсолютно необхідні. Бо в демократичній державі існує механізм оновлення влади, минуло чотири роки у мене, у Великобританії, і вибирають нового Прем'єр-міністра, ось у нас лейбористи, от консерватори, з'являється нова партія, якісь там соціал-демократи, дуже швидко з'явилися і відійшли. Зараз з'явилася партія Незалежності, щоб вийти з бюрократичної Європи. Тобто, там, нагорі, відбувається постійна ротація. А при тоталітарному ладі, як було у товариша Леніна, як у його наступника - товариша Сталіна, ротації і вибору у народу немає, і тоді сидить нагорі великий вождь, і він зобов'язаний чистити, тобто робити цю ротацію насильницьким способом. Люди, які дорвалися до влади, вони звідти йти не хочуть, вони там влаштувалися, тому диктатору абсолютно необхідно їх звідти виганяти силою, а вони тримаються за свої місця, і тоді починається велика кров, або диктатор знищує правлячий клас, змінює його насильницьким способом, або правлячий клас знищує диктатора.

Після Сталіна припинилася ця насильницька ротація, і що ми отримали? Ми отримали справжнісінький застій. Вже ось брежнєвська епоха і називається застій. Бо сидять великі начальники по 20-30 років. Я в одній зі своїх книг навіть навів статистику. Припустимо, начальник ГРУ - 25 років на одній і тій же посаді. Або, подивіться, товариш Громико - міністр закордонних справ - теж там десятиліттями, і члени Політбюро, як туди потраплять, то сидять там уже до повного маразму. Так от, книги ці, повторюю, це певною мірою художній вимисел, але я намагаюся дотримуватися все-таки якоїсь історичної правди.

- Але ви в «Змеееде» наводите цифри. Перед початком великої чистки у вищому керівництві НКВС був сорок один комісар держбезпеки. Із семи комісарів ГБ першого рангу були арештовані і розстріляні семеро. З тринадцяти комісарів ГБ другого рангу - арештовані і розстріляні одинадцять.

- Так, це правда. Тут уже нікуди не втечеш від правди. Був сорок один комісар державної безпеки. Один - генеральний комісар, товариш Ягода, сім комісарів першого рангу, тринадцять - другого і двадцять комісарів третього рангу. З них пережили велику чистку тільки дві людини, а після смерті Сталіна – один з тих, хто зосталися, був розстріляний, а один помер у божевільні. Тобто з 41 людини ось того першого набору своєю смертю помер тільки один, і то завдяки божевільні.

Цей період нашої історії відносно мало знайомий молодому поколінню і друга причина, чому я пишу це у вигляді повісті та роману, криється в тому, що історія людська, і особливо історія нашої країни, а в той час це була єдина країна, Україна і Росія - це був Радянський Союз. Так ось історія, вона шалено цікава, і щоб пробудити інтерес до неї, я вдаюся ось до такого простого методу. Я викладаю її у вигляді роману чи повісті, щоб пробудити у молодого покоління інтерес до того, що сталося. Це наше минуле, ми зобов'язані його знати. І я пишу, доводжу, я стою на тій позиції, що хороша книга, оцінюється тільки за одним параметром. Хороша книга має бути цікавою, крапка. Мені кажуть: хороша книга, вона ж повинна бути розумною, вона має кликати, бути змістовною. Я з цим усім згоден. Але якщо ми зуміли зробити книгу цікавою, значить, ми добилися всього.

- Ви завжди подавали розвідку, контррозвідку СРСР, як щось логічне і струнке. Але яка логіка в тому, щоб постійно вбивати? Троцького вбили, Бандеру вбили, Новодворську вбили, Старовойтову вбили, Литвиненка вбили, Нємцова, нарешті, убили. От скажіть, який сенс убивати поваленого або незагрозливого ворога?

- Справа в тому, що існує дві розвідки, одна - це військова, є ГРУ на даний час у Росії і в мій час була, й існує контррозвідка у вигляді КДБ, у мій час - НКВС.

ГРУ ніколи, наскільки я знаю, нікому не мстилася, там ставилося завдання добувати та обробляти інформацію. І якщо я добув інформацію, значить, я вже успішний. А відбувалося так через те, що ГРУ - це частина військової розвідки, а армія захищала державу від зовнішніх ворогів, а КДБ, НКВС і ВЧК захищали країну від внутрішніх ворогів, тому вони такі криваві. Я повинен сказати, що між ГРУ і КДБ існувала велика різниця. Їм потрібно було уберегти режим від внутрішніх ворогів. Навіть якщо Олександр Ісайович Солженицин перебуває у Вермонті в США, він «мутить» народи Радянського Союзу. І хоча він далеко, за тисячі кілометрів, на іншій стороні нашої планети, - все одно він внутрішній ворог, його потрібно якось нейтралізувати або оббрехати тощо.

Чому в НКВС була ось ця традиція вбивати? Щоб залякати всіх інших. Убивства політичні здійснювалися в найширшому діапазоні, і вони могли знаходитися на різних краях цього діапазону. Або ж ми вбиваємо так, щоб ніхто не здогадався, що це вбивство, як Степана Бандеру - недемонстративно. Або ж це вбивство має статися так, як убиває мафія, - на сходинках обласної адміністрації, серед білого дня, на очах поліції і телекамер, з автомата, так, щоб говорив увесь світ. Ось як був убитий Нємцов.

Для ГРУ вбивство було одним з методів роботи, але він використовувався не для того, щоб залякати, а щоб когось нейтралізувати. Або ось ще одна мета. Існує, наприклад, дружня країна Афганістан. Якщо почитаєте нашу пресу до 1979 року, то там ви побачите, що Афганістан ніколи не називався просто Афганістан, він називався дружній Афганістан. І ось раптом вирішив хтось там нагорі, що цей дружній Афганістан (рідну Афганщину) потрібно пристебнути до себе, і тоді стається вбивство вищого керівництва держави. Це не тому, що ми такі криваві, а тому, що ставиться бойове завдання - убити.

- У вбивстві Нємцова Ви звинувачуєте ФСБ?

- Я звинувачую ФСО, Федеральну службу охорони. Раніше колись це було управління всередині КДБ, яке займалося охороною вождів. Після краху Радянського Союзу ця Федеральна служба була виділена зі складу КДБ, і перейменована. Зараз це окрема секретна служба, яка займається охороною Президента та інших вищих посадових осіб. Кремль перебуває під контролем Федеральної служби охорони, і всі урядові траси, Замоскворецький міст і всі ці мости через Москву-ріку, звичайно, - пряма відповідальність ФСО.

На сусідньому мосту, до речі, якісь хлопці хотіли повісити український прапор. Їх пов'язали прямо відразу. Вони почали розгортати цей прапор, а тут ідуть якісь перехожі просто, і раптом ці перехожі усі перетворюються на таємних агентів і всі кидаються на цих хлопців, і їх тут же крутять прямо за десять секунд, не встигли вони там нічого розгорнути.

Як вдалося комусь убити на урядовій трасі, поряд із Собором Василя Блаженного, який прямо в кадрі, поряд із кремлівськими вежами, Спаська вежа тут прямо, і ФСО нікого не заарештувала... Вибачте, або ж цих хлопців треба розігнати всіх до бісової матері, заарештувати начальника найголовнішого і посадити його, або ж це зробили вони. Відповідно, за наказом вищого начальства, а підкоряються вони напряму товаришу Путіну.

- Скажіть, а Ви вірите в можливість палацового перевороту в Росії, у те, що все-таки знайдуться сильні люди, які захочуть усунути причини наших бід?

- Я не просто вірю. Вірю - це занадто прісно, занадто м'яко сказано, я свято вірю в те, що палацові перевороти не тільки можливі, вони завжди будуть. Це не тільки традиція, це єдиний спосіб зміни керівництва. Іншого просто немає.

Моя остання книга про Жукова «Облом» присвячена світлій пам'яті Абдурахмана Авторханова, який першим розкрив таємницю убивства Сталіна, і власне, довів, що Сталін був убитий. А якщо вже товариша Сталіна вбили, то якогось там Путіна, ну, вибачте.

- Ви знаєте, я подумала: якщо ми нарешті побачимо "Лебедине озеро" у зв'язку з кончиною здрібнілого «вождя», то Ви зможете приїхати в Україну. Тоді вже можна буде з чистою совістю Вас запрошувати.

- Спасибі величезне. Але цього великого кремлівського начальника і всіх їх я не боюся. Існує й інша причина: в Естонії, Литві, Латвії опубліковано по п'ятнадцять-шістнадцять моїх книг. У Польщі - сімнадцять чи вісімнадцять у перекладі. Книги вийшли і в Греції, Іспанії, Португалії і т.ін. Найбільше відстає у цьому відношенні Україна. І мені дуже боляче і шкода. Кажу: хлопці, ну, невже вам не цікаво? Хороша книжка, стараюся я. Але в Україні вийшло три чи чотири українською. І я зарікся, що поки більша частина не вийде, не приїду. Мені кажуть: ну, ми ж по-російськи читаємо, я згоден, але мені б хотілося, щоб і по-українськи.

Поки у мене п'ять контрактів на українські переклади, три чи чотири книги вийшли, і ще одна-дві, мабуть, на підході.

НІЯКОЇ ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ НЕ БУЛО

 Ми у травні будемо святкувати "Перемогу". У мене такі змішані почуття. З одного боку, я дивлюся французькі кадри, що Париж зустрічав гітлерівців квітами. А ми все-таки воювали і перемогли. Але цю нашу перемогу ми не зможемо святкувати вже ніколи разом із росіянами. Вона вже ніколи не буде для нас спільною. З іншого боку - ми всі читали Суворова і знаємо, що героїзм не виключає того факту, що наш людожер Сталін хотів почати війну першим. От як би Ви розставили історичні акценти для власних онуків? Ви, до речі, фотографію внучки вперше опублікували у Фейсбуці. Як би пояснили внучці?

- Рудій внучці? - сміється. - Насамперед, якщо у нас зайшла мова про дати, то давайте згадаємо, що днями - 13 березня 2015-го виповнилося 75 років з часу закінчення Зимової війни Радянського Союзу проти Фінляндії. Це була бандитська війна проти суверенної держави, яка нам нічого поганого не зробила. Ця війна мала катастрофічні наслідки для Радянського Союзу. Через те, що Радянський Союз напав на Фінляндію, він зробив її своїм ворогом. Спочатку була спроба відразу після Жовтневого перевороту Фінляндію зробити радянською. Потім були 1939-40-й роки, Зимова війна. А 25 червня 1941-го Радянський Союз утретє напав на Фінляндію. Ви уявляєте: 25 червня все тріщить і валиться, і в цей час Радянський Союз нападає на Фінляндію, а в серпні місяці СРСР вводить свої війська в Іран.

У цей час Гітлер завершує грандіозне київське оточення, захопили там 664 тисячі бійців і командирів Червоної армії, неймовірну кількість танків, артилерії, боєприпасів, різних інших запасів. Уявляєте, а товаришеві Сталіну нічого робити, от він до Фінляндії і до Ірану поліз. Так от, щоб зрозуміти ось цю Велику Вітчизняну війну, розставимо акценти так.

- Тобто, ніякої Великої Вітчизняної війни ніколи не було. Була Друга світова війна, правильно я розумію?

- Так. Хто придумав Велику Вітчизняну? Навіщо її виокремили з Другої світової війни? Придумав це товариш Сталін. А навіщо? А для того, щоб усі злочини початкового періоду Другої світової забути. Друга світова війна почалася розділом Польщі в 1939 році, цей розділ здійснений не в імперській канцелярії, а в Кремлі. Гітлера там не було, а були товариші Молотов, Ріббентроп і Сталін. Вони розділили Польщу, і тим самим, розв'язали війну. Далі Сталін обманює Гітлера, Гітлер вступив туди, що ми розділили, - це тобі, це мені. Гітлер почав, а Сталін каже, ой, я не готовий. От уся вина і впала на Гітлера. Після цього була Фінляндія, потім Бесарабію відірвали від Румунії, тоді - Естонія, Литва, Латвія і так далі. Тобто, Радянський Союз атакував усіх західних сусідів. І це була злочинна війна, Радянський Союз був учасником Другої світової війни з першого дня і навіть раніше, як тільки підписали 23 серпня документ про розділення Польщі, з цього і почалася Друга світова війна. І Сталін агресором був від самого початку, а потім Гітлер, зрозумівши, що відбувається і чого йому чекати, напав першим. І Сталін ось цей напад використав як пропаганду.

Давайте забудемо, як ми напали на Польщу, встромили їй ніж у спину, забудемо Фінляндію, як ми на неї напали, давайте забудемо, як ми знищили Естонію, Литву і Латвію, як ми відірвали Бессарабію і Північну Буковину від Румунії, і будемо вважати початком війни 22 червня, ось на нас напали, ой, які ми бідні - Велика Вітчизняна війна.

РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ ПОЧАВ ВІЙНУ ЯК АГРЕСОР І ЗАВЕРШИВ ЇЇ ЯК АГРЕСОР

- Ви виступали на різних лекціях у пострадянських країнах зі своєю концепцією, як люди її сприймали?

- Одного разу виступаю я на телебаченні, йде прямий міст між Лондоном і Києвом. Сидять там мої прихильники і мої противники. Устає противник і каже, що ти нам розповідаєш, як Сталін напав на Польщу, це він повернув назад і приєднав Західну Україну і Західну Білорусію, це ніяка не агресія, він приєднав українські землі до України, а білоруські - до Білорусі.

А я теж злий, я йому відповів, що товариш Сталін Західну Україну до України не приєднав і Західну Білорусію до Білорусі не приєднав, він їх приєднав до Радянського Союзу. А це велика різниця, погодьтеся. І влада там була не українська і не білоруська, а влада була радянська, влада була чекістська, кривава, антиукраїнська і антибілоруська - і відразу ж почалися там страшні чистки зі знищенням тисяч людей, а потім і з депортацією людей і з Західної України, і з Західної Білорусії . Спробуйте заперечити.

Так от, я своїй онучці розповім, що Велика Вітчизняна війна - це пропаганда. Була Друга світова війна, у якій Радянський Союз брав участь з першого дня як агресор і завершив Другу світову як агресор.

Між Радянським Союзом і Японією був підписаний пакт про нейтралітет, про ненапад. І поки Радянський Союз валився, валився, Японія ось цього договору дотримувалася. А потім коли Радянський Союз розгромив Німеччину, а Японія була вже майже розгромлена Америкою, то ось тут товариш Сталін взяв і напав на Японію. Так от, мирного договору з Японією підписано не було, бо Японія досі не визнає захоплення тих територій, які належали японцям. І скоро ось ці «перемоги Радянського Союзу у Великій Вітчизняній війні» обернуться для Росії великою кров'ю і втратами. Японія скоро згадає про те, що Сахалін, Курильські острови - це все-таки не Росія, а Японія. Поки Росія сильна, Японія мовчить, як тільки почнуться в Росії великі проблеми, Японія про свої землі згадає. Так само, як Кенігсберг, по-польськи - Кролевець, був переданий Радянському Союзу на 50 років - з 1945 по 1995 рік. І Кенігсберг, який Калінінград, він мав бути повернутий Німеччині, але Німеччина мовчить поки що.

Великий стратег, товариш Путін, відкрив ящик Пандори. До речі, про Пандору. Своїй онучці я подарував маленьке щеня-вівчарку, а вівчарка не просто німецька, вушка вгору, а кудлата, серед вівчарок, всередині цієї породи, є такий ніби різновид - дуже пухнаста вівчарка, ну, і я запитав, як її назвемо, а внучка мені каже - Пандора. Тому будка собача у нас називається ящик Пандори. Зараз уже Пандора виросла, красуня.

Путін відкрив ящик Пандори. Після Другої світової, після великих перемог Радянського Союзу у Великій Вітчизняній війні було якось неофіційно встановлено: хлопці, давайте не згадувати старе, давайте не чіпати кордони, от як воно склалося, нехай так і залишиться. І ось Путін цю рівновагу порушив. І як тільки він відірвав Крим від України, добре це, чи погано, давайте про це не будемо. Він порушив рівновагу, ось що страшно. І тепер понесеться - Фінляндія скаже: «А ви у нас відібрали Виборг». А німці скажуть: «А ви у нас забрали Кенігсберг і в 1995 році повинні були його повернути, 20 років тому, так що поверніть». І Японія, і Китай, мало хто ще. Рівновага Путіним порушена, і це йому дуже скоро відіб’ється. Я не знаю, на цьому світі чи там, у пеклі, де його смажитимуть у смолі.

МОЯ УЛЮБЛЕНА ПІСНЯ - «НИКОГДА МЫ НЕ БУДЕМ БРАТЬЯМИ»

- Ви думаєте, Росія все-таки ще переживе якийсь свій розпад?

- Я мислю як розвідник, хоч і втікач, але все-таки. Мій добрий учитель, полковник Землянський, мені казав: ти шукай завжди правило, в цьому правилі шукай виняток, постарайся зрозуміти, чому цей виняток є, яка причина, і де потрібно шукати новий виняток. І ще, каже: шукай тенденцію, ось є одна подія, інша, в якому напрямі йде розвиток, тенденцію влови. Так от, яка тенденція. Існував надпотужний соціалістичний табір на чолі з Союзом Радянських Соціалістичних Республік - економічна, політична і військова наддержава - і його вірні друзі: Польська Народна Республіка, Чехословаччина, Німецька Демократична Республіка, Угорщина, Болгарія і т.п. І раптом усе це звалилося.

У цей час наші вожді мали сісти за круглим столом і вирішити: хлопці, щось ми робимо неправильно, давайте знайдемо причину розвалу. Але ж ніхто ніколи не сів і не запитав, що з нами не так. Не було таких дебатів. Якщо не знаєте, зверніться до вчених, до преси, зверніться до народу: щось із нами було не так, давайте знайдемо помилку і усунемо, бо якось дивно все це завалилося.

Минає два роки, і валиться великий Радянський Союз. Після цього Єльцин мав поставити те ж питання: щось у нас не так, щось треба міняти. Але ж нічого ж не змінювалося. Залишився все той же совок, тільки дозволили красти відкрито, раніше потихеньку і потроху, а зараз - відкрито і багато. От і вся різниця.

Якщо так, то тенденція - ось вона, був великий соціалістичний блок, він звалився, був великий Радянський Союз, він звалився, залишилася велика Росія, що з нею буде - вона впаде, розсиплеться, вона розвалиться. І я більше скажу, що на нашому віку, ми до цього доживемо. І нікуди вона не дінеться, йде вимирання російського народу, йде деградація розумова, емоційна, інтелектуальна, деградація народу і його еліти. Ви подивіться на них. Якщо в Україні щось не так, український народ виходить на Майдан, скидає злодіїв, злочинців і виганяє, а якщо це відбувається в Росії, то російський народ каже, що це Держдеп, там якийсь сидить злий дядько Обама, щось він нам тут заважає.

- Цей рік був для багатьох наших журналістів роком реальної втрати близьких друзів із Росії.

- Пісня моя улюблена зараз - «Никогда мы не будем братьями». Знаєте її? Там це сказано точно - ніколи ми не будемо братами.

АКТИВНІСТЬ У СОЦМЕРЕЖАХ СВІДЧИТЬ, ЩО ВІЙНА УКРАЇНИ - СПРАВДІ НАРОДНА

- Те, що ми всі вболіваємо, підказуємо генералам, коментуємо у Фейсбуці військові операції, аналітики дають у соцмережах прочухана Генштабу, Ви вважаєте, це позитивним для нашої військової історії, для цієї війни?

- Це індикатор того, що війна народна, це не якісь там «шурики» сидять у Генштабі і стрілки малюють. Це говорить про те, що народ весь уболіває, підтримує, зустрічає бійця і вітає його, народ обговорює помилки керівництва, народ небайдужий до цієї війни. Ви подивіться, коли Росія воювала в Чечні. Ось порівняйте ставлення народу. Яке там було? Щоб мого синочка туди не послали, а те, що там повернувся без рук, без ніг боєць з тієї Чечні, та кому це треба, якщо це не моє. Нікого це не цікавило і не обходило. А тут іде народна війна. Вітаю це, вітаю. Звичайно, не можна розкривати якихось військових секретів, не розкривати, припустимо, у нас ось така зброя, і ми перебуваємо ось тут. Однак повторюю, це війна народна, тому український народ - непереможний.

- Як Ви думаєте, цих так званих лідерів «ЛНР», «ДНР» уб'є з часом російське керівництво чи ні, чи якось будуть їх іще використовувати? Яким бачите їхнє майбутнє?

- У них немає майбутнього, вони не доживуть до нового року. Я дивлюся російське телебачення, от вчора було, вже показують карту, і написано - «Донецька область». Дивлюся в телевізор, стійте, зупиніться, Донецька область. По московському телебаченню учора показували Донецьку і Луганську область, ніяких «ЛНР-ДНР». Цим хлопцям кінець, нікому вони не потрібні, вже офіційно оголошено, що цих людей пускати в Росію не можна, бо вони несуть зі собою агресію. Вони ж з'їхали з котушок, скуштували крові, це вбивці, люди, які вже знають, що можна з автоматом у руках узяти гроші, горілку, бабу, взяти наркоту, машину, нікого не питаючи. Людина, яка провела рік у такій обстановці, отруєна назавжди, вона вже не може стати нормальною. Мені доводилося говорити з хлопцями з ГРУ, спецназівцями, які брали участь у якихось подібних справах, коли у них була влада над життям і смертю іншої людини. Мені треба було зрозуміти їх психологію. І ось ці хлопці казали: не знаємо, що далі робити, але нам от хочеться так жити. До речі, в «Змеееде» одним рядком про це є, що той, хто скуштував крові, стає свого роду наркоманом. Він від цього відійти не може, це Чикатило вже, який далі вбиватиме.

- Скажіть, а Вам як здається, Україна потроху вчиться воювати? Ви бачите якийсь прогрес у нашій стратегії, тактиці?

- Український народ знає, як боротися за свободу, український народ домігся цієї свободи, хлопці стояли на Майдані, стояли на смерть, були готові вмирати і вмирали. Уявляєте, якщо я буду їм давати якісь поради, адже більшість із них вижило, і ці хлопці рано чи пізно, я в це свято вірю, вони розберуться з тими некомпетентними товаришами, які, сидячи в кабінетах, керують ось цією війною.

- Ви на Фейсбуці вперше показали фотографію своєї дружини. А ми, пам'ятаючи ваші слова, що її образ захований в одній із ваших книг, з великим інтересом розглядаємо. Героїня книжки «Контроль» - блондинка, яка вміє все, танцює, бігає кроси, знає єдиноборства, стрибає з парашутом, планує та проводить спецоперації. Ця жінка крутіша за місіс Сміт. І скажіть чесно: яка частка там реального образу, а яка - вашої художньої уяви?

- Річ у тім, що Тетяну мою я зустрів у розвідувальному відділі штабу Приволзького військового округу. За професією вона - розвідниця високого класу. Тільки у нас із нею розбіжності: вона вважає, що я не повинен про наше минуле нікому розповідати, не повинен про це писати книги, що наша професія така, згодні ми чи ні, втекли ми чи не втекли, ми повинні про це мовчати. Але коли я пишу свої книги, у мене є натура, з якої я списую, трішечки поглядаючи на неї. І мої найкращі книги, звичайно, присвячені їй. Якщо відкриєте «Акваріум», там тільки чотири літери посвяти - «Тані». Книга написана дуже давно. І моя найкраща книга, яку я найбільше люблю, називається «Контроль», хронологічно це друга книга. («Контроль» був написаний раніше, «Змееед» - пізніше, але розповідає про події що передували «Контролю» - авт.). Історично вони йдуть так: спочатку «Змееед», потім «Контроль» і третя - «Вибір» - серія з трьох книг. 

- Тільки важко уявити, що реальну жінку можна підготувати до таких колосальних навантажень, як Вашу героїню з "Контролю", і вона при цьому ще й залишиться сильним аналітиком і збереже свою жіночність.

- Мені пощастило. У мене така є.