Фото

RedTram.com

bigmir)net TOP 100

Наша кнопка

Княже Місто


Партнери

Коріння

Велич степових пірамід

Неподалік від міста Павлограда (Дніпропетровщина), за східною околицею села Межиріч є земляна споруда - величезна, незрозумілої конфігурації. З висоти дельтаплана - гігантський загадковий символ: чи то рак, чи павук, чи черепаха...

Майдан (з наголосом на першому складі) - так називають цю споруду місцеві жителі. Дослідженню цієї унікальної пам’ятки нашого народу, якій налічується не одна тисяча років, добру частину свого життя присвятила місцевий краєзнавець Лариса Охотник. Пропонуємо читачеві уривки з її книги „Велич степових пірамід”.

Археологічне визначення: «Майдани в найпростішій «класичній» формі - це земляні споруди, які складаються з кільцевого валу, входу, що веде до кільцевої заглибини, і бокових насипів - крил. Часто зустрічаються значно складніші споруди цього типу, як правило, з кількома входами і відповідним числом подвійних чи потрійних крил. Деякі майдани мають посередині кільцевої заглибини різноманітні виступи. Подекуди перед входом збереглися сліди напівзасипаних ям. Це - один тип майданів. Існують десятки його варіантів. Інший тип — майдановидні споруди, що складаються з безлічі виступів і впадин...» [1].

Майдани і майдановидні споруди були досить поширені на території України, в суміжних з Україною областях Росії, особливо у Воронезькій області.

У XIX ст. на півдні сьогоднішньої України і Росії велись планомірні роботи з вивчення курганів, переважно скіфо-античних споруд ІІІ-І тисячоліть до нашої ери.

Археологи дев'ятнадцятого століття звернули увагу на конструктивні особливості земляних насипів. У 1869 р. на Першому Археологічному з'їзді Росії було запропоновано розділити кургани на могили-захоронення і «прості» земляні насипи, які могли мати різне призначення: як сторожові пункти чи маяки, кордони або навіть обсерваторії. Тоді ж таки були виділені кургани обрядові, які в лісостеповій зоні України назива­лись «майданами». Було відмічено, що майдани відрізняються від інших земляних споруд вишуканими формами і нагадують якісь гігантські символи [15, с. 30].

У "Інструкції для наукового дослідження курганів" того часу були запропоновані стандарти для опису форми земляних насипів: "напівсферична, конусоподібна, продовгувата, з вершиною гострою, тупою чи впалою". У "Інструкції" підкреслювалось: "розкопка, невірно і неповно описана, не тільки не має користі для науки, але і шкідлива: руйнуючи історичний пам'ятник, вона може привести до невірних в науці висновків." [15, с. 30].

Археологи XIX — початку XX ст. залишили немало праць із вивчення майданів: А.А. Бобринський; В.О. Городцов, М. Грабовський, І.А. Зарецький, Ф.І. Калинський, І.І. Ляпушкін, В.Г. Ляскоронський, С.А. Мазаракі, М.О. Макаренко, Л.В. Падалка, В.В. Пассек, М.Я. Рудинський, О.А. Спіцин, О.С. Федоровський, Філарет (Д.І. Гумілевський), І.І. Фундуклей.

У другій половині XX ст. майдани досліджували Г. Т. Ковпаненко, М. П. Кучера, А. О. Моруженко, Д. Я. Телегін, Б. А. Шрамко [13, с. 10].

В. П. Андрієнко здійснив узагальнення праць дослідників-попередників [1]. Висловлено припущення, що майдани — це зруйновані кургани, які використовувались для добування селітри, або як форти­фікаційні чи звіроловні споруди.

Окремі дослідники (А. А. Бобринський - 1898 р.; І.І. Фундуклей -1848 р.) висунули гіпотезу про культове, обрядове призначення майда­нів. У 1898 р. археолог А. А. Бобринський звернув увагу на майдан Бурти біля села Цвєтна Чигиринського повіту Київської губернії: "З висоти пташиного польоту всі насипи майдану мають представляти щось схоже на величезного павука... Відсутність могил під майданами, його своє­рідна форма..., все це виправдовує припущення, що такі споруди необ­хідно відносити до насипів, які мали служити не як захоронення, а як обрядово-релігійні" [ 15, с. 30]. А.А. Бобринський зафіксував, що земляні відростки майдану спрямовані між сторонами світу, найбільш складний відросток хрестоподібного "павука" (його челюсті) звернені на захід сонця в період літнього сонцестояння.

"Ареал" місцезнаходження майданів достатньо широкий. Лише на території лісостепового Лівобережжя Дніпра налічувалось не менше 1000 майданів [13, с. 10].

Є відомості про те, що величний майдан в Китайгороді Царичанського району за розмірами та конфігурацією практично повторює Мавринський майдан.

Ще 20 років тому в Павлоградському районі налічувалося 445 кур­ганів і 236 курганних груп. У тому переліку згадується про курган з "вусами", курган - "ромашку", Гостру Могилу. Є Похилівськии великий майдан біля с. В'язівок, є майдан між селами Булахівка і Карабинівка, є в с. Дубове Юр'ївського району, в мікрорайоні Соснівка міста Павлограда. Зруйновані або напівзруйновані майдани за західною околицею с. Межиріч, у с. Кочережки, в Городищі (м. Павлоград) Десять років тому великий і величний майдан був зруйнований у с. Чаплинка Юр'ївського району [9, №2. с. 19].

У цій місцевості кургани, як і із більшості областей України. називають "могилами". (Мога, могута (санскрит) - могутній, сильний, владний, вочевидь - "магічний") [3, с. 337; 10, №6, с. 34]. Могили - останнє пристанище не для всіх, для обраних. Древніх проводжали в інший світ переважно через вогонь. Вчені вважають, що цим курганам-могилам 4 — 6 тисяч років.

На цьому великому роздоріжжі тисячоліттями перегинались шляхи, відкриті древнім поселенцям в усі сторони світу. Понад 500 років тому по цій місцевості проходив Муравський ішіях (від Перекопу перетинав річки Вовча, Самара, Оріль, і аж...до Тули...). Із історичної пам'ятки того часу "Книги Большому чертежу" (1584 — 1598 рр.): "...от гнилой Орели до верх реки Терновки верст с 20..., а Терновка пала в Самару... от Муравского шляху. А на реке Терновке стоит человек-камень (каменный), а у него кладут из Белягороду станичники, осматривавшие вверенное охранению их пространство и о состоянии онаго подававшие донесення, так называемые доездные памяти, а другие памяти кладут на Самаре у двух девок каменных. А от каменного человека до Самары верст с 30..." "... а ниже Волчьих вод пала в Самару река Бык от Волчьих вод верст с 10. А меж Волчьих води Быком мечеть татарская каменная, сажень с 20. А лесу с тех мест до Перекопа нет. А вверх по Быку дорога Муравская..." [7].

На основі місцевого матеріалу, аналітичних спостережень можливо зробити такі висновки [9: 10; II; І2]:

- де майдан — шукай поруч кургани;

- і навпаки: де кургани — мас бути неподалік майдан;

- майдани розташовувались за кілька кілометрів один від одного (7-15 км) і на рівнинній місцевості між ними легко простежувався зв"язок;

- майдани були значно вищі за кургани.

Особливості будови. Мавринський майдан вражає незвичною формою, величчю, неповторністю, особливою загадковістю:

- чітка, правильна геометрична форма зрізаного конуса з глибокою котловиною;

- котловина мас дещо еліпсоїдну форму;

- два великих отвори-щербини по верхівці котловини спрямовані на північний схід і на захід. Ще одна щербина, менша - чітко на південь;

- від щербини на сході внизу від основи йдуть симетрично великі земляні вали-"вуса" по чотири з обох сторін, ніби напівкільцем, на­зустріч з обох сторін, і ніби намагаються обхопити таку ж площу круга, які котловина. Від західного вікна -"підкови" також відходять по чотири земляні "вуса", імовірно дещо деформовані. Біля південного вікна "вуса" лише вгадуються, імовірно втрачені;

- в котловині, по центру - невеликий пагорб-майданчик видовженої правильної еліпсоїдної форми з рівною плоскою поверхнею.

Ближче до східною отвору - пагорб курганної форми (рис. 2).

З цих пагорбів чудово спостерігається схід і захід Сонця [9, №3, с.20; 11, с. 34] (рис. 3).

Розміри:

- довжина найдовшого "вуса"- 65м;

- довжина кола основи ("підошви") - 250 м;

- довжина кола верхівки конуса ~ 180 м;

- діаметр котловини (осі еліпса: з півночі на південь 55 м і 64 м - із заходу на схід).

Таємничі особливості майдану:

- чудовий звуковий резонатор. Якщо в котловині говорити зовсім неголосно, то на верхівці конуса все сказане чудово чути без мікрофона;

- у котловині ніколи не затримується вода, якими б не були дощі чи сніги;

- у котловині особлива енергетика. Можливий сильний викид підземної енергії і вихровий потік зверху (ефект воронки, торнадо тощо). Імовірно, в котловині час і простір змінюють свої характеристики. Енер­гетика непроста, особлива, хворим людям небажана. Майдан з'єднує підземні і космічні сили.

Тут — інше сприйняття (більш загострене) сил Землі і Неба [9, №3, с. 21,23].

Біологічна "рамка" зафіксувала:

- на пагорбі біля східного "вікна" з середині котловини енергетика благотворно-позитивна;

- безпосередньо на західному "вікні" - негативна;

- на курганчику в центрі котловини - різко негативна.

Аналіз дає можливість висловити припущення: енергетика майдану може змінюватися протягом доби (вранці - сонячно-позитивна, на заході Сонця і вночі — негативна), а те — в залежності від календарної пори року, від зміни фаз Місяця.

Древні були дітьми природи і на інтуїтивному рівні знали те, що ми намагаємося осягнути через набуті знання і логічне міркування. Якісь знання мали вони про природні джерела енергії, ефект взаємодії людської енергетики з енергетикою Сонця, Землі, Місяця, зоряного Неба [10, №7. с. 35].

Майдан — це своєрідний храм, релігійно - культова споруда, оповита таємницею священних знань. Якщо слово "майдан" - з сивої давнини, то це - місце для зібрання людей, комплекс для культових обрядів, моління, жертвопринесення і поховання. У Сонця, Місяця, зірок просили своєчасних дощів, тепла, врожаю, здоров'я, достатку. В ім'я всього цього приносили в жертву тварин. Тут здійснювався ритуал проводів у Вічність через вогнище. На цьому місці думали про Вічність і про безсмертя душі [9, №3, с. 21; 11 ,с.35].

Аристотель (384 р. до н.е.) писав про жителів Дніпровського краю (Наддніпрянщини і Південного Бугу): "... закони свої укладають в пісні і їх відспівують, щоб не забувались. Відспівування могло відбуватися лише в час урочистостей, при святинях, під проводом жреців, які здається, самі були авторами цих законів" [8, с. 6].

Отже:

- праукраїнці мали усталені правила життя для спільноти, общини,

- роду — "закони свої" ;

- мали свої культові свята, ритуали, обряди - "урочистості";

- мали місце "при святинях" для урочистостей, для шанування в піснях своїх законів, здійснення обрядів;

- "відспівування" було колективним — "під проводом жреців";

- "закони (вочевидь: обрядові пісні — звернення, молитви, правила життя, набуті знання І передавались із покоління в покоління — щоб не забувались";

- жреці мали величезний авторитет: "здається, самі були авторами цих законів" [12, №7, с. 30] .

Хто і коли будував майдан?

На відстані близько 7 км на захід від Мавринського майдану був Межиріцький майдан (вже зруйнований). Поряд з цим майданом влітку 2004 р. археологи здійснили розкопки чотирьох древніх курганів - поховання п'яти археологічних культур (кінець четвертого, початок третього тисячоліття, друге тисячоліття до нашої ери). Є підстави вва­жати, що майдану не менше 5-6 тисяч років (був ровесником курганів. а, можливо, і старший за віком).

Доктор історичних наук Д. Я. Телегін у свій час досліджував один із майданів під час будівництва каналу "Дніпро -Донбас" поблизу селища Перещепине, десь на відстані 100 км на північ — північний захід від с. Межиріч. Висновок ученого: споруда ІІІ - ІІ тисячоліття до нашої ери [10, №7, с. 34] .

Населяли цю місцевість, як свідчать археологічні дослідження, древні поселенці - праукраїнці, арії. Окремі археологічні факти:

- тонкі скелети, європеоїдний череп;

- войовничі: в останньому пристанищі поряд з ними - кам'яні сокири, кам'яна булава;

- майстровиті: дивовижно точна симетрія і шліфування булави, кістяної прорізі, гостродонні, пізніше — плоскодонні ліпні горщики;

- з магічними віруваннями: поруч з головою незмінні горщики з орнаментами, червона вохра, камінчики - гранітні, з піщанику, шматочками слюди. Переважна більшість поховань — головою на схід...[10, №6, с. 34].

Арії вірили в багатьох богів: повітряних, небесних, земних, обожнювали сили природи, славили радість життя, шанували Предків. Це-духовна культура всіх індоєвропейських народів до прийняття християнства. Віра в Правь, світлий світ Богів, славлення Богів.

Величезні майдани могли створити орачі-землероби, які вели осідлий спосіб життя, мали немалі будівельні і астрономічні знання, свою духовну культуру.

Яків Головацький (перша половина XIX ст.), український мово­знавець, етнограф у своїх дослідженнях "Виклади давньослов'янських легенд" у розділі "Про язичницьке слов'янське богослужіння" подав цікаве трактування поняття "Городище":

"Городища належали до святилищ, призначених для жертвопринесення та язичницьких обрядів, вони були переходом від простих жертов­ників до храмів...

Городищем (Городиськом) звався давній валовий насип, вигнутий правильною дугою чи під кутом на ціле коло чи півкола. Іноді обведений він довкола чи з одного боку не ровом, а іншим подібним насипом, чи навіть багатьма насипами. В середині Городища мають впоперек від 10 до 80 шагів, висота валу буває від 3 до 20 шагів. Багато таких городищ мають один чи два входи і покладені на скаті гори над водою чи при злитті двох потоків, а на думку відомого старожитника Зоріана Ходаковського повинні мати поблизу урочища з назвами богів чи речей, які мають відношення до язичницької служби.

Такі городища розкинуті по багатьох слов'янських країнах, особливо біля Північного підніжжя Карпат, в Галичині і по всій землі руській...

... городища мали богослужебне значення, хоча не можна визначити, яким саме служінням вони були присвячені, і які саме обряди в них здійснювались" [2, с. 111].

Порівняльний аналіз городиська - городища і майдану говорить про їхні спільні риси як у будові, конфігурації, так і в призначенні [12, №7, с. 32].

Майдан — грандіозний календарно-обсерваторний комплекс для спостереження за рухом Сонця, Місяця, зоряного неба і, ймовірно, не лише в річному циклі [9, №3, с. 21; 11, с. 35; 12, №7, с. 32] .

Сонце вранці на сході заглядає в східне вікно - "підкову", на заході - в західну "підкову". А південне вікно слугувало для спостережень за заходом Сонця в дні зимового сонцестояння. Сонце заглядає в отвори -"підкови" під різним кутом. Спостереження, спілкування з Небом входило в обов'язки мудрих жреців. релігійних служителів. Для спосте­режень слугували майданчики в котловині. Якусь роль відігравали "вуса" — змієвидні вали. Між "вусами" були пагорбки і лунки, вірогідно і менгіри-стовпи, які відігравали роль орієнтирів, коли Сонце з'являлося із - за горизонту або ховалось за ним.

Майдан — це небесний календар, астрономічна обсерваторія пра­українців, місце для зв'язку небесних і земних явищ, для обліку часу, для спілкування з Небом і Вічністю, уявлення про вознесіння на небеса... На цьому місці зустрічали Сонце в особливі дні сонцестояння і рівно­дення, спостерігали за Місяцем, планетами, сузір'ями, намагались про­никнути в таємниці зоряного Неба. Цей древній "науковий центр" - свідок космічного світосприйняття древніх поселенців [12, №7, с. 31,32].

Планета Земля багата на древні мегалітичні споруди з космічними знаннями, це - астрономічні годинники вічності. Старанно продумані і сплановані кам'яні, земляні, дерев'яні споруди, орієнтовані на точки літнього і зимового сонцестояння, весняного і осіннього рівнодення. За останні кілька десятиліть поглядом з літака були підновлені для сьогоднішнього сприйняття і вивчення кругові мегалітичні споруди Данії, Німеччини, Сирії, Бразилії...[12. №6, с. 34-35].

На основі багатьох фактів [12. №6, с. 34-35. №7 с. 30-32] зроблено власний узагальнений аналіз в планетарному масштабі древніх споруд з астрономічними знаннями [12, №8, с. 31, 32]:

Перше. Гігантизм споруд. Збережені древні святилища-обсерваторії мають величезні розміри. Велич і цілісність гігантської споруди іноді сприймаються лише зі значної висоти.

Друге. Особливості будови. Споруди завжди чіткої геометричної форми, переважно кругові: концентричні кільця (одне в одному), розді­лені ровами, валами, лунками, кам'яними брилами. Діаметр — по кілька десятків метрів.

Третє. Обов'язкова орієнтація відносно сторін світу. Наявність воріт -трилітів, "вікон", отворів для фіксування кульмінаційної появи Сонця в дні сонцестояння, рівнодення; Місяця, планет, сузір'їв у особливий для них небесний період.

• Порівняльний аналіз [12, №8, с. 32]. Українські "паралелі" між Мавринським майданом і древніми мегалітичними спорудами планети:

• Треллеборг в Данії - кругова земляна споруда з наростаючими "бортами", ровами і широкими валами, з чотирма клиновидними вікнами - "підковами" чітко по сторонах світу [4, с. 209-219]. Майдан - величезна котловина-макітра з трьома вікнами-"підковами" на північний схід, на південь, на захід (рис. 1, рис. 2 );

• Майдан по верхівці — скоріше еліпсоїдної форми, осі еліпса 64 м і 55 м. Осі кругових споруд на французькому острові Ер-Ланнік 58 м і 48 м, в Марокко - 58 м і 54 м [4, с. 121-125];

• Довжина кола основи ("підошви") Мавринського майдану десь 250 метрів. Як у Золотого Керченського кургану.

Єдина Сонячна пракультура, пов'язана космічними знаннями. Древні святилища-обсерваторії свідчать про космічне світосприйняття древніх землян.

Англійський поет XVIII ст. Томас Уортар у своєму присвяченні Стоунхенджу писав:

"О, древній памятник со Скифских берегов.

Не Мерлином ли ты сюда перенесен?"

Мерлін, за стародавніми переказами, - жрець, якому приписувалось скіфське походження з місць Дніпровських порогів.

Українська археологічна наука в XX ст. практично не вивчала майдани. Був усталений штамп: майдани - це зруйновані кургани.

У істориків, археологів нашого краю є думка, що Мавринський майдан - це селітроварня, звичайний курган, який втратив свою форму в результаті селітрових розробок.

Стверджувати, що Мавринський майдан не селітроварня, а має чітку форму, особливу конфігурацію дають можливість такі аргументи [9]:

- чітка симетричність земляних "вусів"-валів;

- за об'ємом земляні вали перевищують об'єм землі з котловини;

- збережена чітка кільцева заглибина на верхівці конуса;

- збережені курганчики - пагорби в середині котловини;

- отвори - підкови залишаються досить високо над рівнем землі, щоб зробити припущення, що через них вивозився грунт і складався в симетричні бурти - земляні вали.

Аналогічні аргументи подає Б. А. Шрамко в археологічному дослідженні "Майдан - Розрита Могила" [16]. У Полтавській області цей майдан з назвою Розрита Могила відомий вже кілька століть: "Разрытый курган на Муравской дороге" — 1627 р. "Книга Большому чертежу".

Особливості майдану Розрита Могила:

- надзвичайно великих розмірів (діаметр "підошви" — 150 м) споруда з котловиною, з зовнішніми концентричними ровами і валами-"вусами";

- котловина овальної форми;

- 5 входів - клиновидних вікон на висоті 5 — 6 м над основою. Майдан постраждав від руйнувань у XIX ст. (в 1807 р. - склад фуражу і артилерії), особливо в роки Великої Вітчизняної війни, і від оранки прилеглої території.

Для нас є цінними висновки Б.А. Шрамка [16, с. 24]:

- Розрита Могила - не зруйнований курган. Колосальні розміри свідчать, що йому надавалось особливе значення в достатньо великій етнічній спільноті ( плем'я, чи союз племен);

- проходило центра майдану розміщені не на рівні поля, а значно вище - 5 - 6 м;

- проходи мають клиновидну форму;

- з середини котловини підйом достатньо крутий - до 45 градусів.

"Майдан - не залишки якоїсь споруди, а грандіозна споруда, побу­дована по певному плану, з рядом елементів, які повторюються. Розта­шування його, як і багатьох інших майданів, поруч з курганним могиль­ником може свідчити про зв'язок цієї споруди з поховальним культом раннього залізного віку. Все це примушує ще раз звернути увагу на гіпотезу тих археологів, які, починаючи з І.І. Фундуклея (1848 р.), припускали, що майдани - це особливі культові споруди. П'ятивершинність основного кільцевого насипу також невипадкова. На цих вершинах могли бути якісь віхи у вигляді дерев'яних стовпчиків для візування при астрономічних спостереженнях, календарних розрахун­ках, важливих для древніх землеробів" [16, с. 24].

Отже, необхідно розрізняти:

Перше. Майдани в їх класичному визначенні і високому призна­ченні. Це - кільцеві споруди з кількома "вікнами", за розмірами значно вагоміші за курганні могильники, орієнтовані відносно сторін світу святилища-обсерваторії.

Друге. Майдановидні споруди. Кільцеві споруди, значно менших розмірів, нерідко з одним входом. Це могли бути:

- зруйновані кургани-селітроварні. Відзначаються малою висотою, особливістю порушеного, змішаного грунту [1; ІЗ; 16];

- кільцеві споруди з одним входом, на мою думку, могли бути спорудами для проводів померлих через вогонь (захист від вітру). Цим пояснюються рештки попелу, кісток, кераміки та інше[13; 16]. Курганне поховання було не для всіх - для обраних (жерці, вожді...);

- кільцеві споруди з одним отвором могли бути жертовниками чи звіроловними спорудами [1], спорудами для підтримки постійного вогню.

Розмежування майданів і майдановидних споруд має врятувати майдани від механічного втручання, розкопок. Археологи-копачі продовжують руйнувати майдани свідомо, ніби з науковою метою.

Все це дає підстави пропонувати "підтягнутись" до космічного світосприйняття древніх і якомога дбайливіше, на цивілізованому, тонкому рівні, максимально оберігаючи від руйнування, вивчати минувшину.

Бібліографічні посилання

1. Андрієнко В. П. Майдани і майдановидні споруди України // Вісник Харківського університету. - X., 1971. - № 62. - Історія. -

Вип. 5. - С. 67-76.

2. Головацький Я. Ф. Виклади давньослов'янських легенд, або міфологія. Українські традиції. - X., 2004. - С. 87-127.

3. День В. Толковый словарь живого великорусского языка. - М.. 1989.-Т. 2.-С. 337.

4.Денікен Е. Каменный век был иным. — М., 2003.

5. Іларіон Митрополит. Дохристиянські вірування українського народу// Українські традиції. - X., 2004 - С. 128-180.

6. Климишин И. А. Календарь и хронология. - М., 1985.

7. Книга Большому Чертежу. - М, - Л., 1950.

8. Лозко Г.С. Коло Свароже. - К., 2005.

9. Охотник Л. М. Таємниці Мавринського майдану// Бористен. -2002. - № 2. - С. 19: Бористен. - 2002 . - № 3. - С. 20-23.

10. Охотник Л. М. Велич степових пірамід // Бористен. - 2005. -№ 6. - С. 34 - 35; Бористен. - 2005. - № 7. - С. 34-35.

11. Охотник Л. М. Мавринський майдан - обсерваторія // Борис­тен. - 2005. - № 10. - С. 33-35.

12. Охотник Л. М. Космічна мудрість глибин віків // Бористен. — 2007. - № 6. - С. 34-35; Бористен . - 2007. - №7. - С. 30-32; Бористен. -2007. -№ 8.-С. 31-32.

13. Сапєгін С. Майдани і майданоподібні споруди Полтавщини Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні. - 2003. - Вип. 12. - С. 10-16.

14. Цибульський В. В. Календари и хронология стран мира. - М., 1982.

15. Шилов Ю. О.Космические тайны курганов - М., 1990.

16. Шрамко Б. А. Майдан Разрытая Могила//Археологічний літопис Лівобережної України. - Полтава, 2000. - №. 1-2. - С. 19-25.

17. Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків. - К., 1990 - ТІ.

 

 



Джерело: Лариса Охотник