Фото

RedTram.com

bigmir)net TOP 100

Наша кнопка

Княже Місто


Партнери

Коріння

Національна революція без революції соціальної - неможлива!

Національна революція має не лише знищити ворожий, антинаціональний елемент, але й трансформувати саме суспільство.
Теза про те, що Національна революція є також революцією соціальною, належить видатному ідеологові та діячеві українського націоналістичного руху Ярославу Стецьку. Ця теза аж ніяк не дає підстав вважати Стецька "соціал-націоналістом", а радше говорить про всеохопність поняття "український націоналізм", про відсутність потреби додавати до нього будь-які епітети.

Повноцінне соціальне визволення є можливим лише за умов визволення національного; воно є "вмонтованим" в Національну революцію, позаяк остання, з одного боку, означає знищення окупаційного елементу, котрий, зокрема, здійснює соціально-економічний визиск представників титульної нації (приміром, польські колоністи 20-30 рр., совєтський паразитичний апарат, сучасна олігархія), а з іншого – передбачає побудову соціальних відносин на засадах національного солідаризму.

Теза Ярослава Стецька сьогодні не втрачає своєї актуальності. Соціально-економічні негаразди українського суспільства насамперед є наслідком бездержавності української нації – відсутності такої держави, котра дбала б про інтереси українців як нації. Діючий у країні режим внутрішньої окупації має кримінально-олігархічну природу і характеризується абсолютно неправомірним, гріховним розподілом благ (фактично – грабунком основної частини населення на користь зграї олігархів та їхнього найближчого оточення). Знищення режиму внутрішньої окупації і здобуття національної держави означає перерозподіл благ з урахуванням поточних інтересів суспільства та стратегічних інтересів нації як спільноти "і мертвих, і живих, і ненароджених".

Та соціальний аспект Національної революції передбачає вирішення ще однієї проблеми – проблеми бидлоеліти. Завдання Національної революції – знищити явище бидлоеліти і відродити справжній аристократизм.

Хто сьогодні має статус еліти, а хто – маргіналів? Повторю висловлені нещодавно міркування: "Дух демократії… формально нівелює різницю між людьми і створює передумову для того, щоб владу здобували найгірші. Тому не варто дивуватися, що зайди, котрі мали б жебрачити чи виконувати найбруднішу роботу, в Україні стають олігархами. Не варто дивуватися, що бандити знаходяться не в місцях позбавлення волі, а у владних кріслах, що людина, котра за своїми здібностями має замітати вулиці чи працювати сантехніком, одягає суддівську мантію або прокурорські погони, що дієвих патріотів, які мали б належати до касти воїнів і правителів, за сфабрикованими справами кидають за ґрати… Україна – це дійсно демократична держава, про це можна твердити, враховуючи той факт, що у нас усе перевернуто з ніг на голову…"

За умов відсутності справжньої, ідеократичної еліти бидлізується все населення. Є така приказка: "Не дай, Боже, пана з нашого Івана". Це дійсно народна мудрість, адже вона відображає усвідомлення суспільством важливості дійсного аристократизму, несумісного з переходом холопа "із грязі у князі". В нас же при владі холопи, котрі опинилися "в князях" шляхом підступу, підкупу, лукавства, безпринципності.

Завдання Національної революції – здобути державу, котра дозволить високому піднятися вгору, а низьке опустить на саме дно, державу, в якій бидло потрапить у стійло, а достойні сформують суспільний провід. Ліваки вкладають у поняття соціальної революції егалітарний зміст ("уровніловка"), натомість соціальна революція як елемент революції національної має бути елітарною. Соціальна справедливість і гармонія, а не соціальна рівність!

У своїх спогадах за 1918 рік Дмитро Донцов переповідає тогочасний анекдот. Василь Вишиваний (архикнязь Вільгельм Габсбург) бесідує з січовими стрільцями й запитує у них про Нестора Махна. "Ваша Світлість, – стрільці роблять спробу "опам'ятати" австрійського патріота України, – але ж Нестор Махно – це розбійник!" "Так, – відповідає Вільгельм, – та хіба мої предки не були такими самими?" Донцов, звісно, не був симпатиком таврійського анархіста, одначе цим анекдотом, очевидно, хотів підкреслити наступне: еліта, аристократія народжується у боротьбі. І українська національна еліта може сформуватися лише за умов боротьби, сповненої благородними християнськими і націоналістичними ідеями.

Національна революція має не лише знищити ворожий, антинаціональний елемент, але й трансформувати саме суспільство. Вона має випалити гниле і загартувати шляхетне. Ті, хто сьогодні є гвинтиками злочинної системи, мають стати упослідженими – шудрами для виконання найбруднішої роботи. Ті, кого ця система сьогодні витісняє на маргінес, – облагородити все суспільство.

Я мрію, що ті з олігархів, котрі не встигнуть втекти, будуть чудово працювати на каменоломнях. Я мрію про те, що представники репресивного апарату, які чинили злочини проти патріотів, відбувши тривалий термін ув'язнення, нарешті почнуть приносити суспільну користь – будуть зразково чистити туалети. Також я переймаюся проблемами екології, і мене дуже непокоять величезні території, зайняті павільйонами для сміття. І мріється мені, що незабаром ці екологічні проблеми будуть вирішуватись… У нас сьогодні є ціла армія майбутніх сортувальників сміття – т. зв. "правоохоронців", котрі замість боротьби зі злочинністю займаються вибиванням свідчень і фальшуванням кримінальних справ, котрі здійснюють "кришування" контрабанди, наркобізнесу та проституції (або ж безпосередньо контролюють ці вельми прибуткові сфери), виконують ті чи інші накази безбожної влади (репресії проти патріотів і т.д.).

Мажори, котрі безкарно збивають своїми дорогими автівками людей, будуть доволі органічно виглядати, коли після війни працюватимуть над озелененням териконів на Донбасі. Це одна із найзаповітніших моїх мрій. Ті курви, на одноденний шопінг яких витрачається п'ятирічний заробіток пересічного українця, можуть вичищати гній з-під корів та свиней. Доярками вони не стануть (наманікюрені нігті заважатимуть), а гроші на хліб якось треба заробляти – татусі та "папіки" сидітимуть у в'язниці…

Я християнин, і як християнин вірю у Божий суд та життя після смерті. Що ж стосується майбутнього нашого народу та усього людства, я можу лише надіятись, уповати, сподіватись. Одначе я також вірю, що порядні люди можуть отримати перемогу вже сьогодні. Для цього їм потрібно не визнавати легітимності поточного стану речей, не визнавати легітимності нинішньої бидлоеліти, не сприймати її порногламурної культури і гріховної моралі, вірити у вічне, боротися за справедливе, відстоювати шляхетне…

За статтею Ігоря Загребельного, 2012 рік


Джерело: pravyysektor.info