Фото

RedTram.com

bigmir)net TOP 100

Наша кнопка

Княже Місто


Партнери

Коріння

Судочинство на січі

Будь-яка людська спільнота, як і суспільство в цілому, потребує внутрішньої організації, відповідних правил людських взаємин, які регулюються за допомогою певних соціальних норм або ж права. Не була винятком і Запорозька Січ, де були створені свої специфічні норми звичаєвого права, які регулювали та регламентували військово-адміністративну організацію козацтва, правила ведення війни, діяльність судових установ, види покарань злочинців і т.п.. 

Звісно, писаних норм запорозького права не існувало, як не мислилися вони втіленими у закінчені положення і логічні поняття. Тому й немає відшліфованих думок, притаманних для офіційного законодавства. Козацьке право розкривалося на прикладах його застосування в процесі самої правотворчості, зокрема, в окремих рішеннях зібрань.

Пізнання правових норм відбувалося найчастіше при покаранні за скоєні злочини. Найтяжчими серед них була зрада, порушення військової дисципліни і посягання на січове майно. Найстрашнішим покаранням вважалося закопування злочинця живцем у землю за вбивство свого товариша: вбивцю клали живим до ями разом із убитим і обох засипали землею. В залежності від розмірів злочину та наслідків, ним заподіяних, на Січі застосовувалися такі кари:

1. Позбавлення членів (руки або ноги) шляхом перелому або відрубання.

2. Шибениця. Вона будувалась на людних шляхах майже у всіх паланках. Приреченого підвозили верхи на коні, накидали на шию петлю і, вдаривши коня, проганяли його. Часом вішали за ноги або залізним гаком за ребро. Шибеник висів в науку для інших до тих пір, поки його кістки не розсипалися. Знімати його заборонялось під страхом смертної кари.

3. Гостра паля. Це дерев'яний стовп (висотою 4,5 м і більше) з залізним півтораметровим шпилем. На цей шпиль приреченого насаджували так, щоб гострий кінець на 35 сантиметрів виходив спиною. Страчений сидів на палі до тих пір, поки повністю висихав. Коли вітер дув, то він обертався навколо своєї осі, а кістки його торохтіли. Застосовувалася рідко, зважаючи на надзвичайну жорстокість цієї кари.

4. Киї. Не дуже товсті, схожі на бичі до ціпів, якими молотили хліб, з дуба або іншого дерева. Це була найпоширеніша кара на Січі. Злочинця прив'язували або приковували до ганебного стовпа, що був у фортеці Січі, а також у кожній паланці. Це було великою ганьбою в середовищі, де людська гідність та честь були над усе. Біля стовпа клали в'язанку київ, ставили їжу та різні напої. Засудженого примушували їсти і пити. Кожний козак, проходячи повз стовпа, випивши коряк горілки або меду повинен був взяти з в'язанки кий і вдарити злочинця, приказуючи: «От тобі, вражий сину щоб ти не крав і не роздавав, ми за тебе цілим куренем платили». Таким чином, засудженого били, доки забивали на смерть.

Покарання киями в невеликій кількості без ганебного стовпа застосовували за рішення паланочного та січового судів.
Таким чином громада захищалася від злочинців, які посягали на основи січової організації і своїми діями підривали традиції, що забезпечували самостійне існування Січі або ж могли внести хаос у відносини в коші. 

За цих умов покарання мали якнайточніше відповідати ухваленим січовою громадою правничим нормам. Ухиляння від них розглядалося як порушення і відповідно каралося. Застосування суворого покарання змушувало козаків утримуватися від недотримання правопорядку.